Сторінка психолога

         

Психолог - це фахівець, до якого звертаються все частіше.


Напевно, Вам знайомий стан, коли все по плечу, все в нашій владі. В період стресів, тривог і розчарувань, навпаки, здається, що сил вже не залишилося. Проте, це не так. Сили є, але як їх пробудити? Дуже часто буває так, що рішення складної ситуації лежить на поверхні, але ми не бачимо його. А іноді буває так, що рішення важко прийняти.


       Психолог допоможе:
  • Навчитися знаходити виходи з кризових ситуацій
  • Повірити у свої сили
  • Знайти внутрішні резерви
  • Вийти з депресії
    •
  • Розібратися в плюсах і мінусах того або іншого вибору    
     Ці і інші проблеми в той або інший період життя виникають майже у кожної людини. Не завжди вдається знайти відповіді на багато важливих питань відразу. Що ж робити, коли часу на роздуми занадто мало або довго не вдається зрозуміти, як бути далі? Звернення до психолога в цьому випадку - один з оптимальних варіантів дії.
Коли звертаються до психолога?

Причини звернення до психолога самі різні:
  • Незадоволення собою.
  • Депресія.
  • Відсутність взаєморозуміння з близькими людьми (дітей і батьків, дівчат і юнаків).
  • Розлучення або розлучення батьків.
  • Проблеми у відносинах між учнями і педагогами.
  • Проблеми в навчанні.
  • Пошук свого Я.
  • Різні конфліктні ситуації.
     …і багато інших.
Не завжди вдається реально подивитися на ситуацію, а "замилене" око часто не помічає очевидного. Іноді навіть простий опис ситуації сторонній людині дозволяє по-новому сприйняти, здавалося б, абсолютно зрозумілу ситуацію. Психолог надає підтримку тим, хто її потребує.

Тобі сумно? Не замикайся в собі!
Поговори з дорослим, якому Ти довіряєш!
Шкільним психологом Паньків Марією Петрівною!

Ніхто не має права вирішувати за людину! Тому тут не дають прямих порад. Тут допомагають розібратися в ситуації і прийняти рішення самому.

ЦІКАВА ІНФОРМАЦІЯ!!!
Мир і благополуччя в родині залежать в першу чергу від взаємовідносин між усіма її членами, а зовсім не від матеріальної забезпеченості або побутового комфорту. Спілкування між подружжям, а також між батьками і дітьми завжди повинне будуватися на взаємоповазі і довірі. Звичайно, атмосфера і відносини всередині родини не можуть залишатися незмінними протягом багатьох років. Повністю уникнути розбіжностей і конфліктів не вдається, напевно, нікому. Головне, щоб з'ясування стосунків на підвищених тонах не ставало звичайною справою, не було єдиним шляхом вирішення проблем. Більше інформації у презентації…


Незважаючи на те, що Ти ще маленький, Ти все одно людина, яка має права! Свої права Ти можеш знайти у спеціальному документі, який називається Конвенція про права дитини. У цьому документі записані права, якими Ти можеш користуватися до 18-ти років, тому що після цього стаєш дорослим. Конвенція є доволі складним документом, тому ми коротко розповімо про Твої права.


Якщо говорити мовою символів, то людина – це птах з двома крилами. Одне крило – це наші права, друге – обов’язки. І для того, щоб здійснювати повноцінний політ у соціумі, обидва крила повинні бути розвинені рівномірно…
Обов’язок — громадянська необхідність відповідати за свої дії, вчинки. Видатний німецький мислитель Г. Гегель відокремив чотири різновиди обов’язків:
·         Обов’язок перед самим собою;
·         Перед сім’єю;
·         Перед державою;
·         Перед іншими людьми.


Вперше про епідемію ВІЛ-інфекції та СНІД заговорили більше 20 років тому. На початку 80-х років в медичних журналах стали з'являтися статті, що описували симптоми захворювання, виявленого серед гомосексуалістів, а також у наркоманів, які користувалися спільними шприцами. Проблема встигла привернути до себе набагато більше уваги, ніж будь-яка з що з'явилися останнім часом хвороб. Синдром набутого імунодефіциту, більше відомий як СНІД, загрожує життя значної частини людства. Детальніше у презентації...




Адаптація першокласників до навчання у школі - одна з найактуальніших проблем дитячої психології, яка вирішує її разом із педагогікою,біологією, соціологією. Процес адаптації - вузловий момент становлення дитини в якості суб'єкта навчальної діяльності. По-перше, тому, що в ході адаптації до шкільного навчання дитина отримує орієнтацію в системі поведінки, яка надовго визначає подальшу долю її розвитку. По-друге, в ході цього процесу формується учнівський колектив з певним рівнем соціально-психологічної згуртованості. Взаємини у шкільному класі виступають могутнім засобом залучення особистості дитини до нових соціальних функцій, культури, норм поведінки, характерних для школи.
Шановні батьки, щоб  формувати позитивне ставлення дитини до школи, вселити віру у власні сили, буде потрібно багато уваги, часу і терпіння.
Пам'ятайте, що і самій дитині його перші кроки в школі будуть не легкі. Набагато розумніше відразу формувати вірні уявлення про школу,
позитивне ставлення до неї, вчителя, книги, до самого себе.


Поради педагогам та батькам!
Якщо:
                      дитину постійно критикують, вона вчиться ненавидіти
                      дитину висміюють, вона стає замкнутою
                      дитину хвалять, вона вчиться бути шляхетною
                      дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе
                   дитина росте в докорах, вона вчиться жити з почуттям провини
                      дитина росте в терпимості, вона вчиться розуміти інших
                      дитина росте в чесності, вона вчиться бути справедливою
                      дитина росте в безпеці, вона вчиться вірити в людей
                      дитина живе у ворожнечі, вона вчиться бути агресивною
                      дитина живе в розумінні і дружелюбності,
                     вона вчиться знаходити любов у цьому світі!

ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ ПІД ЧАС ЛІТНІХ КАНІКУЛ!!!




У нашій школі ми стараємося розвивати у дітях почуття доброти і  милосердя. На нашому сайті Ви могли вже звернути увагу на те, що у нас відбуваються різні благочинні ярмарки. Зібрані кошти Ми передаємо учасника АТО і також на доброчинність. Цього разу я організувала невеличкий збір продуктів у благодійну організацію "Дім Сірка" Аллі Вікторівні, яка у дома доглядає за 25 котиками. До акції долучилися не лише мої друзі, але і діти школи. Учні підтримали мене у бажанні зробити чудову справу. Були передані крупи, рис, корми для чотирилапих друзів, а також для господині у Івано - Франківськ. Щиро дякую всім хто мав змогу долучитися до такої невеличкої акції у підтримку наших менших приятелів.

 


РОБОТА   З ВАЖКОВИХОВУВАНИМИ ДІТЬМИ!

Завдання психологічної служби системи осві­ти України полягає в сприянні повноцінному особистісному й інтелектуальному розвитку дітей на кожному віковому етапі, у створенні умов для фор­мування в них мотивації до самовиховання і само­розвитку; у забезпеченні індивідуального підходу до кожної дитини, у профілактиці і корекції від­хилень в інтелектуальному й особистісному розви­тку дитини. Виконуючи ці завдання, практичний психолог здійснює психологічний супровід учнів, що і є основним змістом превентивної роботи з по­долання проблем девіантної поведінки школярів.
Девіантна поведінка — це поведінка з відхи­леннями. Психологи розглядають девіантність як поведінку, що перебуває на межі правової та деліквентної (кримінальної, що має ознаки злочину). Дітей, яким притаманні відхилення поведінкових реакцій, називають по-різному: недисципліновані, педагогічно або соціально занедбані, важкі діти, важковиховувані, схильні до правопорушень, девіантні підлітки тощо. Ці терміни найчастіше ви­користовують як синоніми.
Н. Максимова виділяє типи важковиховуваності залежно від соціальної дезадаптації підліт­ків, які чинять опір педагогічним впливам:
• несформованість особистісних структур, низь­кий рівень моральних уявлень і соціально при­йнятних навичок поведінки (педагогічно зане­дбані діти);
• особливості розвитку вищої нервової діяльності (акцентуації характеру, емоційна нестійкість, імпульсивність тощо);
•  невмілі виховні впливи (помилкова або ситуа­тивна важковиховуваність);
•  функціональні новоутворення особистості (власне важковиховуваність).
І. Фурманов формування негативних форм поведінки в дітей пов'язує зі стилями сімейного виховання:
•  емоційне відторгнення (на кшталт Попе­люшки);
• «гіпопротекція» (дитина належить сама собі);
• панівна гіперпротекція (надто велика увага
батьків і позбавлення дитини самостійності).
Існує багато інших спроб класифікації важковиховуваності. Ці знання необхідні практичним психологам для розуміння механізмів походжен­ня, появи відхилень у поведінці школярів, пере­думов і причин девіантності.
Кожному девіантному підлітку властивий свій набір відхилень у поведінці: пропуски уроків, фі­зичне насильство над однолітками, грубість у спіл­куванні, ворожість до людей, нехтування обов'яз­ками, агресивна протидія педагогічним вимогам, недовіра до батьків та вчителів, завищена само­оцінка та рівень домагань. Практичному шкіль­ному психологу важливо дослідити їхній генезис, тобто дати відповіді на запитання: «звідки?», «чому?». Лише тоді можна вирішувати завдання профілактики, діагностики, консультування і ко­рекції, але слід пам'ятати, що причини порушень поведінки завжди складні і здебільшого постають у взаємозв'язку біологічних і соціальних факторів.


КОРЕКЦІЙНА РОБОТА   З ВАЖКОВИХОВУВАНИМИ ДІТЬМИ!
Мета психокорекційної роботи з учнями: пере­творення соціальних норм поведінки, формування почуття відповідальності, вимогливості до себе, адекватної оцінки своєї поведінки та поведінки інших людей, тобто критеріїв оцінної діяльності.
Тренінги на вироблення комунікативних на­вичок, емпатійних здібностей тощо ґрунтуються на творчій співпраці психолога та дітей. Для різ­них вікових груп можна використати різноманіт­ні методики, психотехніки та вправи, апробовані варіанти практичних занять, що їх пропонують професійна періодика, методичні посібники та мо­нографії. Знову ж, від психолога залежить ство­рення позитивної мотивації, зняття емоційного напруження, створення атмосфери «захищенос­ті», взаємної довіри у групі; зацікавленості дітей у заняттях, вироблення навичок ауторелаксації. Психологічним результатом корекційної роботи є поліпшення поведінки дітей не тільки за умов контролю, а й тоді, коли він відсутній, тобто коли «працюють» навички самоконтролю.
Вчинок дитини — досвід її самостійної пове­дінки — має внутрішній мотиваційний зміст. Ви­моги вчителя, батьків не діють на підлітка, тому що він внутрішньо не сприймає ці вимоги. Най­імовірніше, він не буде їх виконувати, або ж вико­нає формально, оскільки вони можуть викликати лише опір або протест. Зовнішні причини діють лише через внутрішні умови, через психічний стан суб'єкта, через його думки і почуття.
    Важливою умовою успіху в подоланні девіантності є бажання дитини змінити саму себе, що є передумовою цілеспрямованих позитивних суб'єктивних новоутворень. Самосвідомість — усвідомлення себе як людини — необхідна умова саморегуляції, тобто управління своєю поведінкою. Одним із найважливіших компонентів структури самосвідомості є самооцінка, об'єкти якої є різно­манітними — предметна діяльність, її результати,  поведінка, розумові та фізичні якості, здібності, риси характеру — узагальнений «Я-образ» . Най­важливіший параметр самооцінки — її адекват­ність.
ПРОСВІТНИЦЬКА ТА ПРОФІЛАКТИЧНА РОБОТА!
Сім'я — основний інститут виховання дітей. Зразки поведінки діти переймають від своїх бать­ків, але ж батьки визначають і норми оцінюван­ня поведінки. Зрозуміло, чому діти часто живуть у «королівстві кривих дзеркал», яке пронизане подвійною, а то й потрійною мораллю. Діти час­то грають ролі своїх батьків, тому дуже важли­во запобігти закріпленню дезадаптивних форм поведінки дитини шляхом психокорекційної та консультативної роботи не тільки з дітьми, а й з батьками.
Форми просвітницької, профілактичної, ко­рекційної роботи з батьками учнів різноманітні: лекції, рольові ігри, тренінги, практикуми, міні-тести. Тренінги батьківської ефективності, на яких батькам випадає нагода дізнатись про скла­дові батьківської любові, першооснови сімейного виховання, де вони мають змогу розв'язувати пси­хологічні завдання з метою уникнення сімейних конфліктів та засвоїти алгоритми адекватних поведінкових реакцій на вчинки дітей, поліпшують атмосферу сімейного спілкування.   
Найважливіше, чого може досягти психолог у роботі з батьками, — розуміння й усвідомлення ними власних недоліків і зацікавленості в їх подо­ланні. Індивідуальна консультаційна та корекцій-на робота з батьками девіантних підлітків передба­чає коректно, без втручання в сімейні справи, до­лати батьківську імпульсивність та інші вади для поліпшення міжособистісних стосунків у сім'ї, запобігання делінквентній поведінці дітей.
Одне з головних завдань психолога — досяг­нення позитивних результатів профілактики, ко­рекції девіантної поведінки учнів, здійснення пси­хологічної підтримки вчителя, адже часто він, не бажаючи того, провокує відхилення в поведінці дитини.
Діяльність педагога накладає відбиток на його особистість. Для роботи вчителя характерне яви­ще професійної деформації. Негативні її прояви: нервові та серцево-судинні захворювання, звичка до менторства, бажання всіх повчати, звуження кругозору до рівня інтересу вихованців, усталені стереотипи ставлення до учнів, особливо негативне ставлення до «незручних» — девіантних — шко­лярів.
Важковиховувані учні стають об'єктами без­кінечних повчань. Взаємне неприйняття позицій вихователя та вихованця, прірва нерозуміння по­роджують конфлікти, а інколи є однією з причин соціальної дезадаптації.
Завдання психолога — знизити рівень профе­сійної деформації, гуманізувати, зробити більш гармонійними взаємини вихователя та вихован­ців. Допомогти в розв'язанні цієї проблеми можуть тренінги педагогічної ефективності, які дають змо­гу осягнути сутність педагогічної рефлексії, роз­вивати емпатію вчителя, сприяють оволодінню методами вирішення завдань для практичної ро­боти із самовдосконалення особистості, вправами на розвиток умінь аналізувати взаємини з учнями та прийомами самопізнання й психологічного за­хисту.
Психокорекційна індивідуальна робота з учи­телем необхідна тоді, коли саме він може відігра­ти головну роль у перевихованні, або ж коли він є першопричиною девіантної поведінки учня (на­приклад, низька якість викладання, нерозуміння дитини, неприязнь до учня, негативна оцінка не вчинку, а особистості дитини загалом, організація негативної оцінки учня класом, недовіра до учня, авторитаризм, формалізм). Завоювання довіри де­віантних підлітків педагоги інколи вважають не­потрібним.
У процесі індивідуальних психологічних кон­сультацій психологу вдається долати неприязнь між учнем і вчителем. Навчання учня покращу­ється, спілкування вчителя й учня набуває ознак доброзичливості, взаєморозуміння, і навіть дося­гається захоплення учня вчителем. Усього лише в період адаптації вчитель був надто суворим і вимогливим. Вчасне, а головне — «непомітне» втручання психолога створює ситуацію, яка зу­мовила потребу в діловому, а потім  і  в  особистому     спілкуванні, а вимоги вчителя стали доступними, обґрунтованими, справедливими, послідовними, принциповими.

ТИЖДЕНЬ ПРАВИЛ ДОРОЖНЬОГО РУХУ!
З метою посилення профілактичної та роз’яснювальної роботи, підвищення рівня культури поведінки дітей на дорогах, згідно плану з 14. 11.16 по 20. 11.16 пройшов «Тиждень безпеки дорожнього руху.»
 Класними керівниками та психологом школи було проведено уроки з вивчення правил дорожнього руху «Безпека на дорозі – безпека життя». Заходи були проведені у формі інтерактивної бесіди, інтерактивного повідомлення, вікторини, гри, із застосування фото та відеоматеріалів профілактичної роботи із безпеки дорожнього руху. Учні повторювали правила дорожнього руху, головні знаки пішоходів, ділилися своїми знаннями з однолітками, обговорювали дорожні ситуації, відповідали на питання вікторини.

В класних та шкільних куточках безпеки дорожнього руху з метою підвищення   наочності   і ефективності    пропаганди    ПДР,   поновлено інформацію щодо безпеки на дорозі, новим змістом, тематичними плакатами.

Педагоги повинні акцентувати увагу на тому, що приклад батьків-один з основних факторів успішного виховання у дітей навичок безпечної поведінки на вулиці. Одна неправомірна дія батьків на очах у дитини може перекреслити всі словесні застереження. Тому з дитиною - жодного поспіху на проїжджій частині, ніякого бігу через дорогу до автобуса, ніяких розмов про стороннє під час переходу, ніяких рухів навскоси, осторонь від переходу, на червоний сигнал світлофора або заборонний жест регулювальника.

Над попередженням травматизму серед неповнолітніх на автошляхах наша школа працює цілий рік. Протягом навчального року педагог – організатор, практичний психолог, вчитель з Основ здоров’я та інші педагоги, намагаються донести всю корисну інформацію до учнів. Проте вивчати правила дорожнього руху діти повинні не тільки в школі, а й удома, з батьками. Тільки співпраця між учителями, батьками та органами УМВС дасть відчутні результати. В Україні необхідно створити позитивне ставлення до законів серед громадян і виховувати цю культуру з дитинства.

  ДЛЯ ПРОФІЛАКТИКИ СИНДРОМУ НАБУТОГО ІМУНОДИФІЦИТУ 
(СНІДУ) був розроблений проект у якому прийняв участь 10 клас нашої школи.
Профілактичні заходи.
 Основна умова - ВАША поведінка! 

Були проведені бесіди на яких учні були проінформовані про симптоми хвороби, діагностику СНІДу, профілактику захворювання, і загальні відомості про СНІД в Україні.


Ми не могли оминути і питання алкоголю та наркотиків, оскільки, найчастіше вони впливають на вибір, який ми робимо. Наш організм - це єдиний механізм! Бережімо себе і ближніх! 

Як мені уникнути зараження ВІЛ /СНІДом?

Для цього важливо пам'ятати, що це пов'язано з поведінкою людини. Понизити ризик зараження ВІЛ допоможе:
  • наявність постійного статевого партнера;
  • уникнення випадкових статевих зв'язків (при будь-яких випадкових статевих контактах необхідно використовувати презервативи). Це убереже не тільки від ВІЛ, але також і від інфекцій, що передаються статевим шляхом, гепатитів В і С;
  • використання індивідуальних шприців, голок і посуду для розчину, якщо людина є споживачем ін’єкційних наркотиків;
  • використовувана донорська кров повинна бути обов'язково протестована на ВІЛ;
  • для ВІЛ-позитивної матері, що годує (тільки після консультації у фахівця) застосувати штучне вигодовування дитини.


ОСЬ ТАКІ ЧУДОВІ РОБОТИ МИ ВИКОНУЄМО НА ГУРТКУ "ЮНИЙ ПСИХОЛОГ" РЕЛАКСУЮЧИ, РОЗВИВАЮЧИ ТВОРЧІ ЗДІБНОСТІ ТА ФАНТАЗІЮ)


НОВОРІЧНИЙ ВІНОЧОК
    Виконавець роботи: 
Кійко Святослав


Різдвяне віконце зі снігурем



Новорічні підсвічники із дерева, декоративний камін, картина "Єдиноріг", прикраси на ялинку у вигляді цукерок, маленькі деревця із шишок, подарункові коробочки -  це лише частина робіт,які були виконані під час занять. Ми гордимось, що саме наша композиція та роботи 1- го, 2 - го та 4 - го класів будуть представляти школу на Новорічному конкурсі у Пустомитах. Надіємось на перемогу!!!!


Розвиток уяви та фантазії призводить до великих відкриттів та інновацій. Саме уява допомагає людям створювати красу у світі. Нарешті, саме уява дає путівку в життя всьому новому.
Фантазія допомагає пізнавальному й емоційному розвитку дітей. Вона допомагає генерувати творчі ідеї та способи вирішення завдань. Деяким дорослим удавання та рольові ігри можуть здатись легковажним заняттям, але вони дозволяють дітям виражати себе в різних напрямках.
Під час творчих ігор діти виконують безліч ролей, використовують безліч інструментів і різних матеріалів для представлення своєї ролі, що є чудовою вправою для розуму. Найгірше, що може зробити дорослий, – це задушити фантазію дитини, не дозволити їй розвиватися повною мірою.
Правила безпечної  поведінки під час зимових канікул!!!

Поведінка на дорозі
               Взимку дороги особливо небезпечні, оскільки випадає сніг і засипає їх. Від морозу сніг замерзає і дорога робиться особливо слизькою, як каток. Тому їх треба посипати піском, щоб відбувалося зчеплення коліс з дорогою, тобто тертя. Але дорогу посипали, а сніг іде й іде, дорога знову робиться слизькою. Машинам треба їхати, їх заносить на поворотах так сильно, що може крутити навколо своєї осі, як карусель. У таких випадках найчастіше трапляються ДТП з важкими наслідками. Водієві важко впоратися з керуванням. Тому взимку треба бути особливо обережним. А це означає, що не можна ковзатися на тротуарі, а тим більш на проїжджій частині дороги. Машину на слизькій дорозі зупинити неможливо. Гальмівний шлях транспортного засобу на слизькій дорозі збільшується у два - три рази. Хоч на колеса одягають зимову гуму з шипами, яка поліпшує зчеплення з дорогою, але це мало допомагає, коли дороги слизькі.
                       Ви - пішоходи. Тому подумаймо разом, як вберегти себе від ДТП. Почнемо з того, що взимку треба бути особливо уважними на дорозі.

                             
Правила поведінки на вулицях і дорогах
у зимовий період

• Коли ви рухаєтеся по тротуару, то не поспішайте, не біжіть, бо можетепо сковзнутися і впасти.
• Ніколи не ковзайтеся, щоб не збити інших людей, які рухаються поруч, а ще тому, щоб не виїхати на проїжджу частину, бо це дуже небезпечно.
• Не ходіть близько біля краю тротуару, щоб вас не зачепила машина, яка випадково втратила керування
• При переході дороги будьте особливо пильні. Переходьте її лише на переході й уважно придивляйтеся, щоб не було поблизу машини. Або тоді, коли транспортні засоби вже зупинилися.
• Ніколи не перебігайте дорогу навіть коли немає транспортних засобів, бо по слизькій дорозі бігти небезпечно.
• Не катайтеся на ковзанах по тротуару чи дорозі - це небезпечно.
• Ніколи не чіпляйтеся до транспортних засобів, щоб прокататися з «вітерцем». Це приведе до тяжких трагічних наслідків.
• Ніколи не спускайтеся з гірки на санчатах або лижах з тієї гірки, що веде на дорогу.
• Залізниці взимку також небезпечні, адже скрізь слизько. Якщо виникає потреба перейти залізничну колію, то будьте уважні.
• Не грайтеся в рухливі ігри поблизу проїжджої частини. Не штовхайтеся, щоб не потрапити під колеса автомобіля.
• Коли чекаєте на зупинці громадський транспорт, ніколи не ставайте на край тротуару, тому що можете посковзнутися самі або ненароком хтось може штовхнути вас, і ви потрапите під колеса.
• Поводьтеся на вулиці та зупинці культурно, чемно, адже соромно бути невихованим.
• Обходьте транспортні засоби дуже уважно, коли обмежена чи недостатня видимість.
• Зимова дорога криє в собі небезпеку, тому зосередьте на ній всю увагу.

                                           Обдаровані діти!!!

РЕКОМЕНДАЦІЇ ПЕДАГОГАМ У РОБОТІ З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ!

  1. 1. Учитель не повинен повсякчас розхвалювати кращого учня. Не слід виділяти обдаровану дитину за індивідуальні успіхи, краще заохотити спільні заняття з іншими дітьми.
    2. Учителеві не варто приділяти багато уваги навчанню з елементами змагання. Обдарована дитина буде частіше від інших переможцем, що може викликати неприязнь до неї.
    3.Учитель не повинен робити з обдарованої дитини “вундеркінда”. Недоречне випинання винятковості породжує найчастіше роздратованість, ревнощі друзів, однокласників. Інша крайність – зловмисне прилюдне приниження унікальних можливостей і навіть сарказм з боку вчителя – звичайно, недопустимі.
    4. Учителеві треба пам’ятати, що в більшості випадків обдаровані діти погано сприймають суворо регламентовані заняття, що повторюються.
Якості, якими має володіти вчитель для роботи з обдарованими дітьми.
1. Бути доброзичливим і чуйним.
2.Розбиратися в особливостях психології обдарованих дітей, відчувати їхні потреби та інтереси.
3. Мати високий рівень інтелектуального розвитку.
4. Мати широке коло інтересів.
5.Бути готовим до виконання різноманітних обов’язків, пов’язаних з навчанням обдарованих дітей.
6. Мати педагогічну і спеціальну освіту.
7. Мати живий та активний характер. 

Творчі методи, які сприяють ефективній роботі з обдарованими дітьми:   
ü      повага до бажання учнів працювати самостійно;
ü      вміння утримуватись в процесі творчої діяльності;
ü      надання дитині свободи вибору галузі застосування свої здібностей, методів досягнення мети;
ü      індивідуальне застосування навчальної програми залежно від особливостей учня;
ü      заохочення роботи над проектами, запропонованими самими учням;
ü      виключення будь-якого тиску на дітей, створення розкріпаченої атмосфери;
ü  схвалення результатів діяльності дітей в одній галузі метою спонукати бажання випробувати себе в інших галузях діяльності;
ü      підкреслювання позитивного значення індивідуальних відмінностей;
ü      надання авторитетної допомоги дітям, які висловлюють відмінну від інших точку зору і у зв’язку з цим відчувають тиск з боку ровесників;
ü добування максимальної користі з хобі, конкретних захоплень та індивідуальних нахилів;
ü      терпиме ставлення до можливого безладдя;
ü      заохочення максимальної захопленості у спільній діяльності;

БЕЗПЕКА В ІНТЕРНЕТІ!!!
З кожним роком все більше українських дітей користується Інтернетом у повсякденному житті. Можливість підключитися до мережі не тільки через ПК, але й за допомогою мобільних телефонів сприяє цій тенденції. Інтернет надає дітям та молоді неймовірні можливості для здійснення відкриттів, спілкування й творчості. Проте, оскільки з самого початку Інтернет розвивався без будь-якого контролю, сьогодні він містить величезну кількість інформації, причому далеко не завжди безпечної.



Для батьків!!!

Вітаємо! Ці сторінки містять оновлену інформацію про те, як ви можете зробити Інтернет більш безпечним для дітей.

Кількість комп’ютерів, для яких встановлюється з’єднання з мережею Інтернет, зростає кожного дня. Водночас як серед корпоративних, так і серед домашніх користувачів дедалі поширенішим стає підключення до високошвидкісних каналів. Це означає, що все більше дітей отримують можливість працювати в Інтернеті, а отже, надзвичайно актуальною стає проблема безпеки наших дітей у Всесвітній мережі. Оскільки від самого початку мережа Інтернет розвивалася неконтрольовано, тепер у ній міститься величезний обсяг інформації, серед якої багато небезпечної. У зв’язку з цим, а також тому, що вік, в якому людина починає працювати з Інтернетом, стає дедалі молодшим, постає проблема захисту дітей. А хто їм у цьому допоможе, як не їхні батьки?



Перші кроки:
Безпечне використання Інтернету дітьми різного віку
До 7 років
Гарні звички у дітей виробляються вже під час перших відвідуваннь Інтернету. А оскільки діти дошкільного віку намагаються дотримуватись встановлених батьками правил, то це не лише впливає на їх виховання, а й сприяє розвитку користувацьких навичок.
Діти віком до 7 років не завжди можуть розуміти розміщену в Інтернеті інформацію, зокрема відрізняти корисну інформацію від некорисної, наприклад, фактичний вміст від реклами. Батьки повинні допомагати своїм дітям знаходити підходящий матеріал. Діти часто не бачать різниці між використанням Інтернету або ігор та створенням малюнків на комп'ютері.
Батькам потрібно встановити правила використання комп'ютера дітьми віком до 7 років.
·                    Час, проведений за комп'ютером, має бути обмеженим, щоб не шкодити здоров’ю.
·                    Комп'ютер має стояти у кімнаті, якою користуються всі члени сім’ї, наприклад у вітальні. Бажано, щоб біля дошкільнят під час використання ними Інтернету знаходився хтось із дорослих.
·                    Доступ дітей дошкільного віку до Інтернету повинен бути обмеженим знайомими сайтами, що заздалегідь визначені батьками. Більш досвідчені діти можуть шукати знайомі сайти за допомогою меню «Вибране» у веб-браузері.
·                    Найбезпечнішим рішенням є створення для дитини персонального операційного середовища, де доступ до Інтернету обмежено лише визначеними сайтами.
Від 7 до 9 років
Діти молодшого шкільного віку використовують Інтернет не лише вдома, а й у друзів та у школі. Батьки мають виробити відповідні правила щодо використання Інтернету їхніми дітьми. Діти віком від 7 до 9 років вже можуть розуміти побачене. Однак вони не вміють користуватися матеріалом, який пропонує Інтернет, зокрема матеріалом (зображеннями, текстами або звуками), який не відповідає їхнім віковим особливостям. Розповіді про це та пояснення різних речей, з якими діти можуть зіштовхнутися в Інтернеті, допоможуть їм стати відповідальними і спроможними працювати самостійно і безпечно в онлайні. Щоб допомогти своїм дітям, батьки можуть поділитися власними думками та досвідом щодо використання Інтернету.
Діти у віці від 7 до 9 років ще потребують нагляду та контролю з боку батьків під час використання Інтернету. Батькам потрібно виробити правила щодо використання Інтернету їхніми дітьми, а потім коригувати їх у міру дорослішання дітей.
·                    Вдома використовувати Інтернет варто все ще у присутності батьків. Це гарантує, що вони будуть поруч з дітьми у будь-якій проблемній ситуації.
·                    Якщо комп'ютер стоїть у загальній кімнаті, використання Інтернету стає частиною повсякденного життя сім’ї.
·                    Дитина може ще не бути спроможною самостійно визначити надійність веб-сайту, тому вона повинна завжди звертатися за дозволом батьків, перш ніж розмістити особисту інформацію в Інтернеті.
·                    Чат-кімнати та інші види публічного онлайнового спілкування можуть бути все ще непідходящими для дитини. Адреса електронної пошти, використовувана у цьому віці, має бути спільною сімейною адресою електронної пошти.
·                    Створення облікового запису для дитини з обмеженими користувацькими правами допомагає їй навчитися використовувати комп'ютер самостійно.
·                    Програми фільтрування також можуть запобігти доступу до непідходящих сайтів, але батьки все ще повинні контролювати дітей під час користування ними Інтернетом.

Від 10 до 12 років
Школярі, можливо, вже знають, як використовувати Інтернет у різних цілях. Батьки можуть підтримати свою дитину, ознайомившись із сайтами, якими користуються їхні діти відома, дізнатися про їхнє хобі або інші інтереси, пов’язані з мережею. Дорослі можуть також використовувати Інтернет для планування певних подій, які стосуються всієї сім’ї. Це дає змогу батькам і дітям обговорювати сайти, які є надійними і заслуговують на довіру, а також де можна знайти достовірну та якісну інформацію.
Діти у віці від 10 до 12 років все ще потребують контролю з боку батьків, а також мають дотримуватись правил використання Інтернету. Однак деякі діти можуть порушувати правила й уникати нагляду батьків, якщо вони вважатимуть, що їх занадто обмежують або не задовольняють їхні потреби.
- Батьки мають домовитись із дітьми про те, що їм дозволено робити в Інтернеті, а що -- ні.
- Узгодьте з дітьми, яку особисту інформацію вони можуть розміщувати в Інтернеті, а також розкажіть їм про ризики, пов'язані з розкриттям такої інформації.
- Діти вже зацікавлені у використанні чатів або IRC, тому батьки повинні розповідати їм про безпечне спілкування, а також слідкувати за тим, як їхня дитина спілкується в онлайні.
- Багато дітей є цікавими і допитливими, тому батьки такім дітям особливо мають наголосити на потребі безпечного й обережного використання Інтернету.
- Необхідно регулярно оновлювати засоби безпеки комп’ютера.
       Від 13 до 15 років
Для дітей у цьому віці Інтернет стає частиною їхнього життя. Вони знайомляться з новими людьми і проводять чимало часу в онлайні, шукають необхідну інформацію, яка має відношення до їхньої шкільної роботи або відповідає їхнім інтересам. Завдяки більш високому рівню грамотності це відкриває багато можливостей використання Інтернету. Іноді батькам важко дізнатися про те, що роблять їхні діти в онлайні. У цьому віці діти також йдуть на ризик і випробовують свої можливості — технічні обмеження і заборони можуть не бути ефективним шляхом підвищення безпеки в онлайні.
13-15-річні діти можуть тримати у секреті те, що вони роблять в Інтернеті, особливо якщо батьки раніше не цікавилися, як їхня дитина використовує мережу. Тому важливим є відкрите спілкування і зацікавленість батьків у тому, що робить дитина в Інтернеті.
Діти у віці від 13 до 15 років, як і раніше, повинні дотримуватися встановлених правил використання Інтернету.
 Робота 10 класу на тему Інтернет безпеки!


РОБОТА на конкурс 
"Змагаймося за нове життя!" 
гурток Юний психолог
Ліля Заболотна

                      

Робота на конкурс
"Молоде покоління за безпеку дорожнього руху "
Шпаківська Вікторія,1 клас


Заболотна Ліля, 8 клас



Юні таланти  школи не перестають дивувати наших педагогів) 
Робота Кійка Святослава ( 11 клас ) 
Гурток "Юний психолог"


АРТ- ТЕРАПІЯ!


" Сім'я в образах квітів "

Матеріали: гуаш, пензлі, баночка для води, білий аркуш паперу (А-3).
Інструкція: Пропонується намалювати свою сім’ю у вигляді квітів. Малюнок сім’ї в образі квітів відображає емоційне самопочуття, уявлення про своє місце і роль в сім’ї.
Після створення малюнка пропонується відповісти на запитання:
– Що ви створили?
– Які почуття у вас виникали, коли ви зображували свою сім’ю на малюнку?
– Чи є на ньому Ви?
– Як себе почуває Ваша квітка?
– Які почуття викликає у Вас малюнок?
– У яких частинах тіла у Вас з’явилися відчуття, викликані малюнком?
– Які члени сім’ї тут зображені?
– Які почуття вони відчувають?
– Чи взаємодіють квіти?
– Чи є члени сім’ї, які проживають разом з вами, але відсутні на малюнку?
– Яку ситуацію з вашого сімейного життя ілюструє цей малюнок?
– Що ви здатні змінити?
Образи квітів на малюнку, їх розташування, оточення відображають реальну сімейну ситуацію і допомагають автору малюнка її усвідомити.
Образи квітів можуть відображати:
Поле квітів – стан життя в соціумі, що замінює сім’ю; ідеальна сім’я – та, яку автор малюнка хотів би мати; сім’я, в якій виросла або зараз живе людина.
Віддалено розташовані квіти, відсутність когось із членів сім’ї вказують на слабкі емоційні зв’язки, складності і напруженість у взаєминах.
«Зів’ялі» квіти – зображення фізичного неблагополуччя або похилого віку людини.

Якщо квіти поміщені в квітковий горщик, вазу або ростуть на клумбі, важливо прояснити, хто доглядає за цими квітами, від кого вони отримують турботу?
Якщо  деякі квіти розміщені на близькій відстані або ростуть з одного стебла, важливо уточнити, що для автора означає таке близьке їх розташування.
Присутність в малюнку схожих квітів, а також квітів однакового кольору може говорити про емоційну близькість цих людей, їх схожості.
У нормі малюнок зазвичай розташовується в центрі аркуша і займає практично весь вільний простір.
Квіти можуть займати різний простір на аркуші, це може бути пов’язано з тим, як людина сприймає той життєвий простір, який дозволяє собі займати в реальності.
Якщо в малюнку присутні додаткові елементи, важливо уточнити їх значення.
Автор: Лєбєдєва Л.Д., Москва.
" Безлюдний острів "


Арт-терапевтична вправа «Безлюдний острів», спрямована на створення впевненості у своїх силах і ситуації успіху у дитини. Крім того, дуже добре можна простежити характер взаємин дитини з соціумом, побачити як малеча сприймає світ! Вправу можна проводити як колективно так і індивідуально з психологом.
Для заняття потрібно аркуш формату А3. В центрі малюється круглий або овальний острів, а навколо нього діти малюють хвилі. Хвилі можуть бути величезні або маленькі, характер їх теж може бути різним: спокійні, штормові, з білими баранчиками.
Потім ведучий пропонує дітям створити на острові такі умови, при яких можна було б вижити. Дітям необхідно придумати і намалювати: житло, їжу та способи її добування, воду, захист від нападу і т.д. Також дітям необхідно намалювати географічну карту острова: гори, пляжі, джерела води (можливо, корисних копалин – діти люблять малювати поклади золота і алмазів), вулкани, ліси.
Психолог може брати участь у процесі облаштування острова, ставлячи питання: «А якщо скінчиться їжа? А раптом піде дощ? А як ви будете будувати човен? »
Якщо на острові виявляться хижі тварини або агресивні аборигени, діти повинні продумати, як вони будуть захищати себе і свої припаси, чи будуть вони самі нападати або будуть готуватися і чекати нападу.

«Безлюдний острів» – це наочний приклад взаємин дітей у соціумі, під час заняття можливо простежити характер поведінки кожної дитини окремо (слухаючи її пропозиції) і колективу в цілому (бачачи кінцевий результат).
" Продовж малюнок "


Загалом, це колективне заняття, але його можна адаптувати і провести індивідуально.
Необхідно взяти великий аркуш (А2, А3), олівці або фломастери.
Щоб зменшити тривогу і відповідальність дітей перед чистим аркушем, потрібно намалювати одну деталь ведучому (овал, коло).
Потрібно домовитися про чергу, хто за ким малює, щоб взяти участь змогли всі. Якщо діти сидять за одним столом, буде простіше, якщо малюнок передається по колу (за чи проти годинникової стрілки).
Також, може бути (але не обов’язково) задана тема малюнку: космос, дитячий майданчик, магазин і т.д.
Дитина малює один елемент і передає малюнок далі. Під час малювання тема може змінитися до невпізнання. Весь аркуш може бути зафарбований в різні кольори, людина стане монстром, а поверх планет будуть намальовані каракулі – це ракета літала!
Ведучий стежить за тим, щоб діти довго не затримували роботу у себе, внесок усіх в малюнок повинен бути приблизно рівним.
Під час заняття, коли діти вже включилися в роботу, початковий задум вже не має сенсу, кожен задоволений своїми досягненнями і коли не виходить гарний малюнок, відповідальність лежить на всіх, а не на комусь конкретно.
Заняття «Продовж малюнок» вчить працювати в команді. Воно зазвичай супроводжується сміхом і об’єднує дітей.

ОСНОВНІ 4 «ДЗВІНОЧКИ» НАСТАННЯ ПІДЛІТКОВОЇ КРИЗИ


Дзвіночок перший. Помітно змінюється поведінка дитини. Тихоня може раптом стати відчайдушним пустуном, а надзвичайно активна дитина – затихнути і проводити години в незрозумілих думках.
Дзвіночок другий. Настрій стає нестійким і легко змінюється. Після надривного плачу може послідувати телефонний дзвінок і радісне щебетання в трубку. На тлі найдосконалішого благополуччя раптом – лють через якусь дрібницю, і двері ледь не злітають з петель від заключного акорду пустого конфлікту, який виник на рівному місці.
Дзвіночок третій. Змінюється фізичний вигляд дитини. Дівчата «округлюються» або, навпаки, витягуються, змінюються пропорції тулуба і кінцівок, у хлопчиків ламається голос, волосся стає більш жирними, починається оволосіння обличчя і тіла за чоловічим типом.
Дзвіночок четвертий. У заявах дитини, звернених до батьків, з’являються нові теми і гасла. Найпоширеніші з них: «Я можу сам вирішувати, що (як, коли) …», «Ви мене ніколи не розуміли», «Ваше покоління безнадійно відстало, і вам не зрозуміти, що …», «Я сам буду вирішувати свої проблеми ” і т.д.
Якщо два, а тим більше три або чотири з перерахованих вище дзвіночків вже задзвонили, готуйтеся – процес пішов.

ТЕХНІКА " СУДОВИЙ ПРОЦЕС "


“Поставте сцену в суді, попросивши психотерапевта зіграти роль судді. Ви можете виступати в якості прокурора. Зачитайте заздалегідь складений список того, що за вашим переконанням, використовували ваші батьки, щоб заподіяти вам шкоди. Дайте повний вихід вашому гніву і роздратуванню. При необхідності уявіть їхні обличчя на подушці, чи на безликій ляльці і добре побийте. Кричіть на них до тих пір, поки ці старі негативні почуття повністю не покинуть вас. Після звинувачень вам треба буде здійснити “захист” ваших батьків. Ваш психотерапевт знову може зіграти роль судді, в той час як ви станете захисником. У цьому процесі ви будете грати ролі різних свідків, включаючи:
– ваших батьків на різних етапах їхнього дитинства,
– батьків ваших батьків,
– інших людей, які зіграли важливу роль в дитинстві ваших батьків,
– ваших батьків, але вже дорослих, які намагалися виховувати вас».
Така вправа дасть інформацію про те, як вони росли, про їх труднощі і образи, які вони переживали, і про те, як це позначилося на вашому дитинстві. Коли все буде зроблено, вам легше буде пробачити і зрозуміти своїх батьків і самого себе. ”
ЧОМУ ПІДЛІТКИ СТАЮТЬ ГРУБИМИ І ПОЧИНАЮТЬ ПРОЯВЛЯТИ НЕПОВАГУ ТА ЗНЕВАГУ?


Як правильно реагувати на грубість підлітків?
Дуже часто в підлітковому віці у дітей, у зв’язку з необхідністю відчути себе дорослими, проявляються такі риси, як грубість, неповага (скоріше, зневажливе ставлення). Часто в період становлення підліток не знає, як йому проявити свою дорослість, і знаходить найпростіший шлях – грубість, зухвалі фрази, які раніше він не міг собі дозволити. І тут батькам дуже важливо правильно відреагувати, щоб не просто накричати і “натиснути” авторитетом, а виправити ситуацію.
У першу чергу, говоріть з підлітком на рівних, не сюсюкайте і не пригнічуйте – дайте йому відчути свою важливість, значимість, щоб він не шукав інші способи для отримання цього відчуття.
Радьтеся з ним частіше в різних сімейних питаннях – не виключено, що він запропонує яке-небудь свіже рішення, та й грубити в такій ситуації немає ніякої потреби, більше того, грубість тут буде виглядати по-дитячому.
Коли ваша дитина грубить, відразу ж вкажіть їй на це, щоб вона завжди знала, що перейшла межу.
Не соромтеся роз’яснити їй, як правильно. Тільки спробуйте зробити це не у вигляді моралізаторства, а під час дружньої бесіди, ще краще – на власному прикладі. Зверніть увагу, як ви, дорослі, спілкуєтесь між собою в сім’ї. Недарма кажуть, що скільки б ми не вчили своїх дітей хорошим манерам, вони все одно будуть вести себе, як їхні батьки.
Ніколи не вступайте в суперечки. Не треба демонстративно зітхати, знизувати плечима, показувати, що ви розсерджені. Як не треба і вмовляти, перестерігати, лаятися – така тактика ніколи не спрацьовує, а тільки посилює подібну поведінку.
Як показують дослідження, діти-підлітки перестають грубити, коли бачать, що це … неефективно для залучення вашої уваги. Тому тримайтеся нейтрально, не відповідайте. Наприклад, дивіться відсторонено на що-небудь, а якщо не допомагає, закрийтеся в іншій кімнаті. Просто відмовтеся продовжувати розмову, поки син (дочка) грубить, і робіть так ЗАВЖДИ.
Важливий момент: намагайтеся поправляти дитину, якщо вона неправильно і грубо поводиться, віч-на-віч, а не в присутності інших дорослих або підлітків. Інакше можете нарватися на ще більшу грубість – пам’ятайте, що ваша дитина вже не маленька і болісно сприймає будь-яку критику на свою адресу, тим більше на людях!
Заохочуйте шанобливу, правильну поведінку якомога частіше – це найпростіший спосіб домогтися бажаного. А адже згідно з дослідженнями, батьки підлітків в більшості випадків роблять навпаки: замість того щоб звертати увагу на хороше, постійно вказують на погане. І тому як тільки ви побачите або почуєте, що ваш “грубіян” проявляє ввічливість або повагу, обов’язково похваліть його, оцініть його старання, навіть якщо не зовсім вийшло, але ви бачите, що він старався. Це йому сподобається!

Немає коментарів:

Дописати коментар

Підписатися на: Дописи (Atom)