Система забезпечення якості в закладах освіти

Результати самооцінювання ДСЯО (EvaluEd).Напрям 4"Управлінські процеси".

Результати самооцінювання ДСЯО (EvaluEd).Напрям 2 "Система оцінювання учнів" і напрям 3"Педагогічна діяльність".

Критерії, правила і процедури

 оцінювання здобувачів освіти

Удосконалення загальної середньої освіти спрямовано на переорієнтацію процесу навчання на розвиток особистості учня, навчання його самостійно оволодівати новими знаннями. Сучасна молода людина об'єктивно змушена бути більш мобільною, інформованою, критично і творчо мислячою, а значить і більш мотивованою до самонавчання і саморозвитку.
Новий етап у розвитку шкільної освіти пов'язаний із упровадженням компетентнісного підходу до формування змісту та організації навчального процесу. У чинних навчальних програмах для школи на засадах компетентнісного підходу переструктуровано зміст предметів, розроблено результативну складову змісту. До кожної теми програми визначено обов'язкові результати навчання: вимоги до знань, умінь учнів, що виражаються у різних видах навчальної діяльності (учень називає, наводить приклади, характеризує, визначає, розпізнає, аналізує, порівнює, робить висновки тощо).
Компетентнісна освіта зорієнтована на практичні результати, досвід особистої діяльності, вироблення ставлень, що зумовлює принципові зміни в організації навчання, яке стає спрямованим на розвиток конкретних цінностей і життєво необхідних знань і умінь учнів. Упровадження компетентнісного підходу передбачає обов'язкове прогнозування результативної складової змісту, що вимагає адекватних змін у системі оцінювання навчальних досягнень.
У контексті цього змінюються і підходи до оцінювання результатів навчальних досягнень школярів як складової навчального процесу. Оцінювання має ґрунтуватися на позитивному принципі, що передусім передбачає врахування рівня досягнень учня, а не ступеня його невдач.
Результати навчальної діяльності учнів на всіх етапах шкільної освіти не можуть обмежуватися знаннями, уміннями, навичками, метою навчання мають бути сформовані компетентності, як загальна здатність, що базується на знаннях, досвіді та цінностях особистості.
Компетентності не суперечать знанням, умінням, навичкам, вони передбачають здатність осмислено їх використовувати. Удосконалення освітнього процесу з урахуванням компетентнісного підходу полягає в тому, щоб навчити учнів застосовувати набуті знання й уміння в конкретних навчальних та життєвих ситуаціях.
Вчені виокремлюють трьохрівневу ієрархію компетентностей. Предметні - формуються засобами навчальних предметів. Міжпредметні - належить до групи предметів або освітніх галузей.Компетентнісна освіта на предметному та міжпредметному рівнях орієнтована на засвоєння особистістю конкретних навчальних результатів - знань, умінь, навичок, формування ставлень, досвіду, рівень засвоєння яких дозволяє їй діяти адекватно у певних навчальних і життєвих ситуаціях.
Найбільш універсальними є ключові компетентності, які формуються засобами міжпредметного і предметного змісту Перелік ключових компетентностей визначається на основі цілей загальної середньої освіти та основних видів діяльності учнів, які сприяють оволодінню соціальним досвідом, навичками життя й практичної діяльності в суспільстві.
Міжнародна спільнота компетентнісний підхід вважає дієвим інструментом поліпшення якості освіти.
Рада Європи, проводячи міжнародні дослідження, поглиблюючи та розвиваючи поняття компетентностей, пропонує перелік ключових компетентностей, якими мають володіти молоді європейці: політичні та соціальні компетентності; компетентності, пов'язані з життям у багатокультурному суспільстві; компетентності, що стосуються володіння усним та письмовим спілкуванням, компетентності, пов'язані з розвитком інформаційного суспільства; здатність вчитися протягом життя. Пізніше вони були об'єднані в три основні напрями: соціальні, пов'язані з соціальною діяльністю особистості, життям суспільства; мотиваційні, пов'язані з інтересами, індивідуальним вибором особистості; функціональні, пов'язані зі сферою знань, умінням оперувати науковими знаннями та фактичним матеріалом.
На підставі міжнародних та національних досліджень в Україні виокремлено п'ять наскрізних ключових компетентностей:
Уміння вчитися - передбачає формування індивідуального досвіду участі школяра в навчальному процесі, вміння, бажання організувати свою працю для досягнення успішного результату; оволодіння вміннями та навичками саморозвитку, самоаналізу, самоконтролю та самооцінки.
Здоров'язбережувальна компетентність - пов'язана з готовністю вести здоровий спосіб життя у фізичній, соціальній, психічній та духовній сферах.
Загальнокультурна (комунікативна) компетентність ‑ передбачає опанування спілкуванням у сфері культурних, мовних, релігійних відносин; здатність цінувати найважливіші досягнення національної, європейської та світової культур.
Соціально-трудова компетентність ‑пов'язана з готовністю робити свідомий вибір, орієнтуватися в проблемах сучасного суспільно-політичного життя; оволодіння етикою громадянських стосунків, навичками соціальної активності, функціональної грамотності; уміння організувати власну трудову та підприємницьку діяльності; оцінювати власні професійні можливості, здатність співвідносити їх із потребами ринку праці.
Інформаційна компетентність ‑ передбачає оволодіння новими інформаційними технологіями, уміннями відбирати, аналізувати, оцінювати інформацію, систематизувати її; використовувати джерела інформації для власного розвитку.
Компетентність як інтегрований результат індивідуальної навчальної діяльності учнів, формується на основі оволодіння ними змістовими, процесуальними і мотиваційними компонентами, його рівень виявляється в процесі оцінювання.
Основними функціями оцінювання навчальних досягнень учнів є:
· контролююча ‑ визначає рівень досягнень кожного учня (учениці), готовність до засвоєння нового матеріалу, що дає змогу вчителеві відповідно планувати й викладати навчальний матеріал;
· навчальна ‑ сприяє повторенню, уточненню й поглибленню знань, їх систематизації, вдосконаленню умінь та навичок;
· діагностико-коригувальна ‑ з'ясовує причини труднощів, які виникають в учня (учениці) в процесі навчання; виявляє прогалини у засвоєному, вносить корективи, спрямовані на їх усунення;
· стимулювально-мотиваційна ‑ формує позитивні мотиви навчання;
· виховна - сприяє формуванню умінь відповідально й зосереджено працювати, застосовувати прийоми контролю й самоконтролю, рефлексії навчальної діяльності.
При оцінюванні навчальних досягнень учнів мають ураховуватися:
· характеристики відповіді учня: правильність, логічність, обґрунтованість, цілісність;
· якість знань: повнота, глибина, гнучкість, системність, міцність;
· сформованість загальнонавчальних та предметних умінь і навичок;
· рівень володіння розумовими операціями: вміння аналізувати, синтезувати, порівнювати, абстрагувати, класифікувати, узагальнювати, робити висновки тощо;
· досвід творчої діяльності (вміння виявляти проблеми та розв'язувати їх, формулювати гіпотези);
· самостійність оцінних суджень.
Характеристики якості знань взаємопов'язані між собою і доповнюють одна одну.
Повнота знань ‑ кількість знань, визначених навчальною програмою.
Глибина знань ‑ усвідомленість існуючих зв'язків між групами знань.
Гнучкість знань ‑ уміння учнів застосовувати набуті знання у стандартних і нестандартних ситуаціях; знаходити варіативні способи використання знань; уміння комбінувати новий спосіб діяльності із вже відомих.
Системність знань ‑ усвідомлення структури знань, їх ієрархії і послідовності, тобто усвідомлення одних знань як базових для інших.
Міцність знань ‑ тривалість збереження їх в пам'яті, відтворення їх в необхідних ситуаціях.
Знання є складовою умінь учнів діяти.
Уміння виявляються в різних видах діяльності і поділяються на розумові і практичні.
Навички ‑ дії доведені до автоматизму у результаті виконання вправ. Для сформованих навичок характерні швидкість і точність відтворення.
Ціннісні ставлення виражають особистий досвід учнів, їх дії, переживання, почуття, які виявляються у відносинах до оточуючого (людей, явищ, природи, пізнання тощо). У контексті компетентнісної освіти це виявляється у відповідальності учнів, прагненні закріплювати позитивні надбання у навчальній діяльності, зростанні вимог до свої навчальних досягнень.
Названі вище орієнтири покладено в основу чотирьох рівнів навчальних досягнень учнів: початкового, середнього, достатнього, високого.
Вонивизначаються за такими характеристиками:
Перший рівень ‑ початковий.Відповідь учня (учениці) фрагментарна, характеризується початковими уявленнями про предмет вивчення.
Другий рівень ‑ середній.Учень (учениця) відтворює основний навчальний матеріал, виконує завдання за зразком, володіє елементарними вміннями навчальної діяльності.
Третій рівень - достатній.Учень (учениця) знає істотні ознаки понять, явищ, зв'язки між ними, вміє пояснити основні закономірності, а також самостійно застосовує знання в стандартних ситуаціях, володіє розумовими операціями (аналізом, абстрагуванням, узагальненням тощо), вміє робити висновки, виправляти допущені помилки. Відповідь учня (учениця) правильна, логічна, обґрунтована, хоча їм бракує власних суджень.
Четвертий рівень ‑ високий.Знання учня (учениці) є глибокими, міцними, системними; учень (учениця) вміє застосовувати їх для виконання творчих завдань, його (її) навчальна діяльність позначена вмінням самостійно оцінювати різноманітні ситуації, явища, факти, виявляти і відстоювати особисту позицію.
Водночас, визначення високого рівня навчальних досягнень, зокрема оцінки 12 балів, передбачає знання та уміння в межах навчальної програми і не передбачає участі школярів у олімпіадах, творчих конкурсах тощо (таблиця).
Кожний наступний рівень вимог вбирає в себе вимоги до попереднього, а також додає нові характеристики.
Критерії оцінювання навчальних досягнень реалізуються в нормах оцінок, які встановлюють чітке співвідношення між вимогами до знань, умінь і навичок, які оцінюються, та показником оцінки в балах.
Рівні навчальних досягнень
Бали
Загальні критерії оцінювання навчальних           досягнень учнів
1
Учень (учениця) розрізняє об'єкти вивчення
I. Початковий
2
Учень (учениця) відтворює незначну частину навчального матеріалу, має нечіткі уявлення про об'єкт вивчення
3
Учень (учениця) відтворює частину навчального матеріалу; з допомогою вчителя виконує елементарні завдання
4
Учень (учениця) з допомогою вчителя відтворює основний навчальний матеріал, може повторити за зразком певну операцію, дію
II. Середній
5
Учень (учениця) відтворює основний навчальний матеріал, здатний з помилками й неточностями дати визначення понять, сформулювати правило
6
Учень (учениця) виявляє знання й розуміння основних положень навчального матеріалу. Відповідь його(її) правильна, але недостатньо осмислена. Вміє застосовувати знання при виконанні завдань за зразком
7
Учень (учениця) правильно відтворює навчальний матеріал, знає основоположні теорії і факти, вміє наводити окремі власні приклади на підтвердження певних думок, частково контролює власні навчальні дії
III. Достатній
8
Знання учня (учениці) є достатніми, він (вона) застосовує вивчений матеріал у стандартних ситуаціях, намагається аналізувати, встановлювати найсуттєвіші зв'язки і залежність між явищами, фактами, робити висновки, загалом контролює власну діяльність. Відповідь його (її) логічна, хоч і має неточності
9
Учень (учениця) добре володіє вивченим матеріалом, застосовує знання в стандартних ситуаціях, уміє аналізувати й систематизувати інформацію, використовує загальновідомі докази із самостійною і правильною аргументацією
10
Учень (учениця) має повні, глибокі знання, здатний(а) використовувати їх у практичній діяльності, робити висновки, узагальнення
IV. Високий
11
Учень (учениця) має гнучкі знання в межах вимог навчальних програм, аргументовано використовує їх у різних ситуаціях, уміє знаходити інформацію та аналізувати її, ставити і розв'язувати проблеми
12
Учень (учениця) має системні, міцні знання в обсязі та в межах вимог навчальних програм, усвідомлено використовує їх у стандартних та нестандартних ситуаціях. Уміє самостійно аналізувати, оцінювати, узагальнювати опанований матеріал, самостійно користуватися джерелами інформації, приймати рішення

Видами оцінювання навчальних досягнень учнів є поточне, тематичне, семестрове, річне оцінювання та державна підсумкова атестація.
Поточне оцінювання ‑ це процес встановлення рівня навчальних досягнень учня (учениці) в оволодінні змістом предмета, уміннями та навичками відповідно до вимог навчальних програм.
Об'єктом поточного оцінювання рівня навчальних досягнень учнів є знання, вміння та навички, самостійність оцінних суджень, досвід творчої діяльності та емоційно-ціннісного ставлення до навколишньої дійсності.
Поточне оцінюванняздійснюється у процесі поурочного вивчення теми. Його основними завдання є:встановлення й оцінювання рівнів розуміння і первинного засвоєння окремих елементів змісту теми, встановлення зв'язків між ними та засвоєним змістом попередніх тем, закріплення знань, умінь і навичок.
Формами поточного оцінювання є індивідуальне, групове та фронтальне опитування; робота з діаграмами, графіками, схемами; зарисовки біологічних об'єктів; робота з контурними картами; виконання учнями різних видів письмових робіт; взаємоконтроль учнів у парах і групах; самоконтроль тощо. В умовах упровадження зовнішнього незалежного оцінювання особливого значення набуває тестова форма контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів.
Інформація, отримана на підставі поточного контролю, є основною для коригування роботи вчителя на уроці.
Тематичному оцінюванню навчальних досягнень підлягають основні результати вивчення теми (розділу).
Тематичне оцінювання навчальних досягнень учнів забезпечує:
· усунення безсистемності в оцінюванні;
· підвищення об'єктивності оцінки знань, навичок і вмінь;
· індивідуальний та диференційований підхід до організації навчання;
· систематизацію й узагальнення навчального матеріалу;
· концентрацію уваги учнів до найсуттєвішого в системі знань з кожного предмета.
Тематична оцінка виставляється на підставі результатів опанування учнями матеріалу теми впродовж її вивчення з урахуванням поточних оцінок, різних видів навчальних робіт (практичних, лабораторних, самостійних, творчих, контрольних робіт) та навчальної активності школярів.
Перед початком вивчення чергової теми всі учні мають бути ознайомлені з тривалістю вивчення теми (кількість занять); кількістю й тематикою обов'язкових робіт і термінами їх проведення; умовами оцінювання.
Оцінка за семестр виставляється за результатами тематичного оцінювання, а за рік ‑ на основі семестрових оцінок.
Учень (учениця) має право на підвищення семестрової оцінки. При цьому потрібно мати на увазі, що відповідно до Положення про золоту медаль "За високі досягнення у навчанні" та срібну медаль "За досягнення у навчанні", затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 17.03.2015р. № 306 та погоджено Міністерством юстиції України № 354/26799 від 31.03.2015р., підвищення результатів семестрового оцінювання шляхом переатестації не дає підстав для нагородження випускників золотою або срібною медалями.
Більш гнучкої, різнопланової системи оцінювання потребує профільна старша школа, яка на основі диференційованого навчання повинна враховувати не лише навчальні досягнення, але і творчі, проектно-дослідницькі, особистісні, соціально значущі результати, уміння вирішувати проблеми, що виникають у різних життєвих ситуаціях.
Поряд з іншими формами оцінювання ефективною у старшій школі є рейтингова система, яка сприяє формуванню ключових компетентностей і створює можливості для:
· підвищення мотивації учнів до само навчання та само оцінювання;
· розширення можливості в індивідуальній підготовленості учнів на кожному етапі навчального процесу;
· підвищення об'єктивності оцінювання не лише протягом навчального року, а й за весь період навчання у старшій школі;
· градації значущості балів, які отримують учні за виконання різних видів робіт (самостійна робота, підсумкова робота, творча робота, олімпіади, виставки, конкурси творчих робіт, науково-дослідні й художні проекти, діяльність в органах учнівського самоврядування, у соціально-корисних проектах тощо).
Упровадження рейтингу навчальних досягнень передбачає побудову учнем (ученицею) індивідуальної освітньої програми, яка дозволить учителям і батькам учнів аналізувати їхній освітній поступ та його (її) досягнення, виявляти помилки, а також регулювати форми й види освітньої діяльності.
З метою оцінювання індивідуальних досягнень учнів у до профільній та профільній школі може бути використаний метод оцінювання портфоліо.
Основна суть портфоліо - «показати все, на що ти здібний(а)». Педагогічна ідея портфоліо передбачає зміщення акценту з незнання учнів на індивідуальні досягнення, їх активну участь у накопиченні різних видів робіт, які засвідчують рух в індивідуальному розвитку; інтеграцію кількісних і якісних оцінок; підвищення ролі самооцінки.
Таке оцінювання передбачає певну підготовку: визначення критеріїв для включення учнівських напрацювань до портфоліо; форми подання матеріалу; спланованість оцінювального процесу; елементи самооцінки з боку учня тощо.
У процесі навчання, зокрема під час оцінювання, вчителю важливо виявляти доброзичливість, вимогливість поєднувати з індивідуальним підходом, тобто порівнювати виявлені досягнення учня (учениці) не тільки з нормою, а з його (її) попередніми невдачами чи успіхами.

******************************************************


Критерії, правила і процедури оцінювання педагогічної (науково-педагогічної) діяльності педагогічних та науково-педагогічних працівників


І. Професійний рівень діяльності вчителя
Кваліфікаційні категорії
Критерії
Спеціаліст  другої  категорії
Спеціаліст першої категорії
Спеціаліст вищої категорії
1. Знання теоретичних і прак­тичних основ предмета
Відповідає загальним ви­могам, що висуваються до вчителя Має глибокі знання зі свого предмета
Відповідає вимогам, що ви­суваються до вчителя першої кваліфікаційної категорії. Має глибокі та різнобічні знання зі свого предмета й суміжних дисциплін
Відповідає вимогам, що висуваються до   вчителя вищої кваліфікаційної категорії. Має глибокі знання зі свого предмета і суміжних дисци­плін, які значно перевищу­ють обсяг програми
2. Знання сучас­них досягнень у методиці:
Слідкує за спеціальною і методичною літературою; . працює за готовими ме­тодиками й програмами навчання; використовує прогресивні ідеї минулого і сучасності; уміє самостій­но розробляти методику викладання
Володіє методиками аналізу ' навчально-методичної робо­ти з предмета; варіює готові, розроблені іншими методики й програми; використовує програми й методики, спря­мовані на розвиток особис­тості, інтелекту вносить у них (у разі потреби) корективи
Володіє методами науково-дослідницької, експеримен­тальної роботи, використовує в роботі власні оригінальні програми й методики

3. Уміння аналі­зувати свою ді­яльність
Бачить свої недоліки, прогалини і прорахунки в роботі, але при цьому не завжди здатний встанови­ти причини їхньої появи. Здатний домагатися змін на краще на основі самоаналі­зу, однак покращення ма­ють нерегулярний характер і поширюються лише на окремі ділянки роботи
Виправляє допущені по­милки і посилює позитивні п Моменти у своїй роботі, зна­ходить ефективні рішення. Усвідомлює необхідність сис­тематичної роботи над собою і активно включається в ті види діяльності, які сприя­ють формуванню потрібних якостей
Прагне і вміє бачити свою діяльність збоку, об'єктивно й неупереджено оцінює та аналізує її, виділяючи сильні і слабкі сторони. Свідомо намічає програму самовдос­коналення, її мету, завдання, шляхи реалізації
4. Знання нових
педагогічних
концепцій
Знає сучасні технології на­вчання й виховання; во­лодіє набором варіативних методик і педагогічних тех­нологій; здійснює їх вибір і застосовує відповідно до інших умов
Уміє демонструвати на прак­тиці високий рівень воло­діння методиками; володіє однією із сучасних техноло­гій розвиваючого навчання; творчо користується техноло­гіями й програмами
Розробляє нові педагогічні технології навчання й вихо­вання, веде роботу з їх апро­бації, бере участь у дослід­ницькій, експериментальній діяльності
5. Знання теорії педагогіки й ві­кової психології учня
"Орієнтується в сучасних психолого-педагогічних концепціях навчання, але рідко застосовує їх у сво­їй практичній діяльності. Здатний приймати рішення в типових ситуаціях
Вільно орієнтується в сучас­них психолого-педагогічних концепціях навчання й ви­ховання, використовує їх як основу у своїй практичній діяльності. Здатний швидко -й підсвідомо обрати опти­мальне рішення
Користується різними фор­мами психолого-педагогічної діагностики й науково-обґрунтованого прогнозу­вання. Здатний передбачити розвиток подій і прийняти рішення в нестандартних си­туаціях


ІІ. Результативність професійної діяльності вчителя.
Критерії
Спеціаліст  другої  категорії
Спеціаліст першої категорії
Спеціаліст вищої категорії
1.Володіння способами інди­відуалізації навчання
Враховує у стосунках з учнями індивідуальні особливості їхнього розви­тку: здійснює диференційо­ваний підхід з урахуванням темпів розвитку, нахилів та інтересів, стану здоров'я. Знає методи діагностики рівня інтелектуального й особистісного розвитку дітей
Уміло користується елементами, засобами діагностики і корекції індивідуальних особливостей учнів під час реалізації дифе­ренційованого підходу. Створює умови для розвитку талантів, розумових і фізичних здібно­стей
Сприяє пошуку, відбору і творчому розвитку обда­рованих дітей. Уміє трима­ти в полі зору «сильних», «слабких» і «середніх» за рівнем знань учнів; працює за індивідуальними плана­ми з обдарованими і слаб­кими дітьми
2.Уміння активізувати пізнавальну діяль­ність учнів
Створює умови, що форму­ють мотив діяльності. Уміє захопити учнів своїм пред­метом, керувати колектив­ною роботою, варіювати різноманітні методи й фор­ми роботи. Стійкий інтерес до навчального предмета і висока пізнавальна ак­тивність учнів поєднується з не дуже ґрунтовними знаннями, з недостатньо сформованими навичками учіння
Забезпечує успішне формування системи знань на основі само­управління процесом учіння. Уміє цікаво подати навчальний матеріал, активізувати учнів, збудивши в них інтерес до осо­бистостей самого предмета; уміло варіює форми і методи навчання. Міцні, ґрунтовні знання учнів поєднуються з ви­сокою пізнавальною активністю і сформованими навичками
Забезпечує залучення кож­ного школяра до процесу активного учіння. Стиму­лює внутрішню (мислительну) активність, пошу­кову діяльність. Уміє ясно й чітко викласти навчаль­ний матеріал; уважний до рівня знань усіх учнів. Інтерес до навчального предмета в учнів поєдну­ється з міцними знаннями і сформованими навичками
3. Робота з роз­витку в учнів загально-навчальних вмінь і навичок
Прагне до формування навичок раціональної організації праці
Цілеспрямовано й професійно формує в учнів уміння й навички раціональної організації навчальної праці (самоконтроль у навчанні, раціональне планування навчальної праці, належний темп читання, письма, обчислень). Дотримується єдиних вимог щодо усного і писемного мовлення: оформлення письмових робіт учнів у зошитах, щоденниках (грамотність, акуратність, каліграфія)

4.Рівень навченості учнів
Забезпечує стійкий позитивний результат, ретельно вивчає критерії оцінювання, користується ними на практиці; об'єктивний в оцінюванні знань учнів
Учні демонструють знання теоретичних і практичних основ предмета; показують хороші результати за наслідками зрізів, перевірних робіт, екзаменів
Учні реалізують свої інтелектуальні можливості чи близькі до цього; добре сприймають, засвоюють і відтворюють пройдений навчальний матеріал, демонструють глибокі, міцні знання теорії й навички розв'язування практичних завдань, здатні включитися в самостійний пізнавальний пошук






ІІІ. Комунікативна культура

Критерії
Спеціаліст другої категорії
- Спеціаліст першої категорії
Спеціаліст вищої категорії

1. Комуніка­тивні й органі­заторські здіб­ності
Прагне до контактів з людьми. Не обмежує коло знайомих; відстоює власну думку; планує свою роботу, проте по­тенціал його нахилів не вирізняється високою стійкістю
Швидко знаходить друзів, постійно прагне розширити коло своїх знайомих; до­помагає близьким, друзям; проявляє ініціативу в спіл­куванні; із задоволенням бере участь в організації громадських заходів; здат­ний прийняти самостійне рішення в складній ситуації. Усе виконує за внутрішнім переконанням, а не з при­мусу. Наполегливий у діяль­ності, яка його приваблює
Відчуває потребу в комуні­кативній і організаторській діяльності; швидко орієнту­ється в складних ситуаціях; невимушено почувається в новому колективі; ініціа­тивний, у важких випадках віддає перевагу самостійним рішенням; відстоює власну думку й домагається її при­йняття. Шукає такі справи, які б задовольнили його по­требу в комунікації та органі­заторській діяльності

2. Здатність до співпраці з учнями
Володіє відомими в педа­гогіці прийомами пере­конливого впливу, але ви­користовує їх без аналізу ситуації
Обговорює й аналізує ситуа­ції разом з учнями і залишає за ними право приймати власні рішення. Уміє сфор­мувати громадську позицію учня, його реальну соціальну поведінку й вчинки, світо­гляд і ставлення до учня, а також готовність до по­дальших виховних впливів учителя
Веде постійний пошук нових прийомів переконливого впли­ву й передбачає їх можливе ви­користання в спілкуванні. Ви­ховує вміння толерантно ста­витися До чужих поглядів. Уміє обґрунтовано користуватися поєднанням методів навчання й виховання, що дає змогу до­сягти хороших результатів при оптимальному докладанні ро­зумових, вольових та емоцій­них зусиль учителя й учнів


3. Готовність до співпраці з колегами
Володіє адаптивним стилем поведінки, педагогічного спілкування; намагається створити навколо себе доброзичливу обстановку співпраці з колегами
Намагається вибрати стосовно кожного з колег такий спосіб поведінки, де найкраще поєднується індивідуальний підхід з утвердженням колективістських принципів моралі
Неухильно дотримується професійної етики спілкування; у будь-якій ситуації координує свої дії з колегами

4. Готовність до співпраці з батьками
Визначає педагогічні завдання з урахуванням особливостей дітей і потреб сім'ї, систематично співпрацює з батьками
Залучає батьків до діяльності; спрямованої на створення умов, сприятливих для розвитку їхніх дітей; формує в батьків позитивне ставлення до оволодіння знаннями педагогіки й психології
Налагоджує контакт із сім'єю не тільки тоді, коли потрібна допомога батьків, а постійно, домагаючись відвертості, взаєморозуміння, чуйності

5. Педагогічний такт
Володіє педагогічним тактом, а деякі його порушення не позначаються негативно на стосунках з учнями .
Стосунки з дітьми будує на довірі, повазі, вимогливості, справедливості


6. Педагогічна культура
Знає елементарні вимоги до мови, специфіку інтонацій у Мовленні, темпу мовлення дотримується не завжди
Уміє чітко й логічно висловлювати думки в усній, письмовій та графічній формі. Має багатий словниковий запас, добру дикцію, правильну інтонацію
Досконало володіє своєю мовою, словом, професійною термінологією

7. Створення комфортного мікроклімату
Глибоко вірить у великі можливості кожного учня. Створює сприятливий морально-психологічний клімат для кожної дитини
Наполегливо формує моральні уявлення, поняття учнів, виховує почуття гуманності, співчуття, жалю, чуйності. Створює умови для розвитку талантів, розумових і фізичних здібностей, загальної культури особистості
Сприяє пошуку, відбору і творчому розвиткові обдарованих дітей


Детальніше: http://kodeksy.com.ua/pro_osvitu/statja-41.htm


******************************************************

Критерії, правила і процедури оцінювання управлінської діяльності керівних працівників закладу освіти


Управлінська діяльність адміністрації школи на сучасному етапі передбачає вирішення низки концептуальних  положень, а саме:
-       створення умов для переходу від адміністративного стилю управління до громадсько-державного;
-       раціональний розподіл роботи між працівниками школи з урахуванням їх кваліфікації, досвіду та ділових якостей;
-        забезпечення оптимальної організації навчально-виховного процесу, який би забезпечував належний рівень освіченості і вихованості випускників та підготовку їх до життя в умовах ринкових відносин;
-       визначення найбільш ефективних для керівництва шляхів і форм реалізації стратегічних завдань, які б повною мірою відповідали особливостям роботи навчального закладу та діловим якостям адміністрації, раціональне витрачення часу всіма працівниками школи;
-       правильне і найбільш ефективне використання навчально-матеріальної бази та створення сприятливих умов для її поповнення в умовах ринкових відносин;
-       забезпечення високого рівня працездатності всіх учасників навчально-виховного процесу;
-       створення здорової творчої атмосфери в педагогічному колективі.
Сучасні положення освітнього менеджменту вимагають від керівника навчального закладу  фахових компетенцій:
-         прогнозувати позитивне майбутнє і формувати дух позитивних змін;
-         забезпечувати відкрите керівництво; 
-         вивчати інтереси і потреби місцевої громади й суспільства в цілому, щоб визначати нові цілі і завдання;
-         організовувати роботу колективу на досягнення поставлених цілей;
-         працювати над залученням додаткових ресурсів для якісного досягнення цілей;
-         постійно вчитися і стимулювати до цього членів педагогічного колективу.
Інакше кажучи, діяльність керівника школи визначається такими чинниками:
-         рівнем його компетентності;
-         обраною концепцією власної діяльності;
-         рівнем розвитку і спрямованості організаційної культури закладу.
Установити ефективність навчально-виховного процесу, якість створених умов для його проведення, вплив керівника на продуктивність роботи школи неможливо без належної оцінки результатів його діяльності.
Однією з форм контролю діяльності педагогічних працівників, до яких належать і керівники загальноосвітніх навчальних закладів, є атестація. Метою даного процесу контролю за діяльністю закладу є:
-       найбільш раціональне використання спеціалістів, підвищення ефективності  їх праці та відповідальності за доручену справу;
-       сприяння подальшому покращенню підбору і вихованню кадрів, підвищення їх ділової кваліфікації;
-       посилення матеріальної  і моральної зацікавленості працівників;
-       забезпечення більш тісного зв’язку заробітної плати з результатами їхньої праці;
-       визначення відповідності займаній посаді;
-       стимулювання їх професійного та посадового зростання.
Керівники є основною рушійною силою змін  і тими організаційним ресурсом, використовуючи який, можна досягти найбільш вагомих результатів. Сучасні керівники мають відповідати високим професійним і моральним вимогам, які висувають до них держава і громадськість.
Система управління загальноосвітнім навчальним закладом, яка розвивається у нових для неї державно-громадських і ринкових умовах, потребує вироблення нового ставлення до керівників, перегляду кола функцій, які вони мають виконувати, критеріїв оцінювання їх діяльності.
Будь-яка експертиза в галузі освіти  перш за все передбачає необхідність компетентної оцінки якості освітніх послуг,  умов забезпечення стандарту освіти  в межах конкретного навчального закладу. Експертна оцінка є вихідним положенням для прогнозування шляхів розвитку,  вибору стратегічного напрямку, формування концепції, основних цілей  і завдань  навчального закладу.
          Одним з найважливіших умінь менеджера освіти як спеціаліста вважається його здатність приймати вагомі управлінські рішення. При цьому ефективність діяльності характеризується не тільки досягненням поставленої мети, а й   витратами часу і зусиль.  Якщо з цієї точки зору оцінювати роботу керівника, ми побачимо, що ефективність його праці не завжди піддається точним вимірам.
         Діяльність менеджера на виробництві можна оцінити певним зв’язком кількості і якості виробленої продукції  та засобів управління виробничим колективом.  Тут можна користуватись класичними критеріями щодо основних умінь менеджера: здатність організовувати, планувати, контролювати, прогнозувати і координувати. Однак, навіть ідеальний керівник, який має всі перераховані вище якості, не завжди може досягти високих результатів у своїй професійній діяльності.
         Щодо менеджера школи, то ці критерії оцінки його професійних якостей як керівника навчального закладу не завжди є визначальними в управлінській діяльності. Якщо  в промисловості успіх керівника виробництва визначається певною кількістю продукту високої якості, що має збут, то у навчальному закладі,образно кажучи,  цим «продуктом» є випускник з його знаннями і уміннями, навичками і особистими якостями.
         Найефективнішим в управлінні освітнім процесом вважається комплексно-цільовий підхід, який дає змогу побачити об’єкт експертизи в системі, проаналізувати його, оцінити параметри, визначити ступінь їх відхилення від запланованих. На основі цього підходу розробляються комплексно-цільові програми для розв’язання управлінських задач різного рівня та рангу.
         Комплексно-цільові програми як система органічно пов’язаних між собою напрямків діяльності загальноосвітніх навчальних закладів розширюють можливості практичного застосування теорії систем в управлінні освітнім процесом і дозволяють   визначити якість та результати управління, з’ясувати причини його негативних та позитивних наслідків.  Від обґрунтованості й збалансованості всіх компонентів програм, врахування факторів, що забезпечують її виконання, залежить реальність і якість її реалізації.
         Структура комплексно-цільової програми повинна включати генеральну мету, систему цілей, завдань; визначати терміни виконання та виконавців;  передбачати інформаційне забезпечення розв’язання завдань, поточний та підсумковий аналіз, контроль, регулювання та корекцію.
         Сама програма  складається з чотирьох етапів:
І. Підготовчого.
ІІ. Основного.
ІІІ. Підсумково-корекційного.
ІV. Регулятивно-корекційного.
Терміни кожного з етапів чітко визначаються, але, разом з тим,  дана програма може розглядатися як циклічна і довгострокова. Кожен етап забезпечується необхідними матеріалами для роботи (законодавчими, нормативними, інструктивними, аналітичними, порівняльними, узагальнюючими тощо).
Метою першого етапу комплексно-цільової програми  є підготовка навчального закладу до експертизи управління освітнім процесом. Розробляються методологічні основи та технологія експертизи; проводиться опитування керівників закладу, що перевіряється, та групи експертів щодо основних напрямків управлінської діяльності; готується пакет документів, створюються необхідні умови для проведення експертизи, забезпечується координація діяльності всіх учасників підготовчого  періоду. На даному етапі доцільно провести ділову гру «Методологічні основи самоекспертизи».
         Також на підготовчому етапі   відповідальною особою проводиться відбір, систематизація та аналіз матеріалів, що характеризує динаміку розвитку навчального закладу, рівень управлінської діяльності його керівників. З цією метою вивчаються:
Ø матеріали попередньої експертизи управління освітнім процесом та тематичного вивчення окремих питань, що стосуються організації діяльності навчального закладу;
Ø відповідність роботи закладу особливим умовам здійснення освітньої діяльності;
Ø результати щорічних зрізів знань з предметів інваріантної частини навчального плану;
Ø результативність роботи закладу освіти щодо розвитку творчих здібностей школярів (участь у предметних олімпіадах різного рівня, учнівських турнірах, конкурсах, МАН тощо);
Ø робота педагогічного колективу щодо розробки та впровадження авторських програм, навчальних посібників, підручників;
Ø участь педпрацівників навчального закладу у роботі  міських структур підвищення професійної майстерності, конкурсі «Учитель року» тощо;
Ø видавнича діяльність;
Аналізуються статистичні дані:
Ø охоплення навчанням дітей шкільного віку;
Ø відсоток вступу випускників школи ІІІ ступеня до вищих навчальних закладів різного рівня акредитації;
Ø результати навчальної діяльності учнів на кінець навчального року;
Ø оздоровлення дітей та підлітків;
Ø охоплення учнів гарячим харчуванням;
Ø кількість правопорушень та злочинів, скоєних неповнолітніми;
Ø випадки дитячого травматизму, що сталися під час навчально-виховного процесу та в позаурочний час;
Ø плинність керівних та педагогічних кадрів;
Ø наявність конфліктних ситуацій у шкільному колективі, скарг на роботу закладу.
         Другий, основний, етап комплексно-цільової програми має такі розділи:
Діагностичний, аналітично-регулятивний, контрольно-діагностичний, мотиваційно-діагностичний, контрольно-регулятивний, аналітичний.
         Мета діагностичного дослідження – самоаналіз та самооцінка управлінської діяльності керівниками навчального закладу.
         Аналітично-регулятивний має за мету внесення коректив в управлінську діяльність керівників за результатами самоекспертизи.
         Контрольно-аналітичний передбачає отримання інформації про соціально-психологічний клімат у закладі освіти та  рівень знань учнів.
         Мотиваційно-діагностичний дозволяє висунути пропозиції щодо визначення об’єктів та підходів для проведення експертизи. Експертною групою та керівниками навчального закладу укладається робоча програма експертизи управління освітнім процесом. Складається вона з трьох блоків: інваріантного, варіативного та замовленого.
         До інваріантного блоку  входять питання, що дозволяють визначити рівень управлінської діяльності, наявність свідомого цілеспрямованого регулювання складних процесів та організаційних відносин у  закладі освіти та в кожному з його підрозділів.
         Перелік питань варіативного блоку визначається з урахуванням підсумкових матеріалів комплексних соціально-психологічних досліджень та результатів контрольних робіт.
         Питання третього блоку складаються на основі замовлення керівників навчального закладу про надання методичної допомоги в організації управлінської  діяльності та навчально-виховного процесу.
          Контрольно-регулятивне вивчення визначає відповідність діяльності керівників навчального закладу нормативним аспектам управління, проблеми і  резерви розвитку  закладу,  напрямки надання методичної допомоги. Його структура:
Ø проведення експертизи управління освітнім процесом безпосередньо у загальноосвітньому навчальному закладі;
Ø індивідуальна контрольно-регулятивна робота з питань управління;
Ø надання методичної допомоги за заявкою адміністрації;
Ø оперативне усунення адміністрацією виявлених недоліків.
Аналітичний розділ має на меті висловити загальну оцінку управлінської діяльності, підготувати висновки та пропозиції.
Третій, підсумково-корекційний етап  поділяється на підсумковий та корекційний.  Підсумковий  містить глибокий аналіз предмета експертизи, формування банку даних за її результатами, планування розвитку закладу освіти.
Корекційний  - має на меті регулювання та корекцію управлінської діяльності, виявлення якісних змін предмета експертизи та прогнозування розвитку закладу.
Експертиза управління освітнім процесом у навчальному закладі дозволяє не тільки дати оцінку факторів, що впливають на функціонування закладу, а й виявити резерви його подальшого розвитку.
Останній етап комплексно-цільової програми – регулятивно-корекційний  -  передбачає вдосконалення та коригування окремих напрямків та форм управління  освітнім процесом.
Зокрема,  експертами контролюються законодавчі, нормативні та правові аспекти діяльності закладу,  дотримання в ньому  державного стандарту загальної середньої освіти, забезпечення соціального захисту, охорони життя, здоров`я та прав учасників навчально-виховного процесу.
         Керівниками навчальних закладів створюються необхідні умови для оптимальної діяльності педагогічного та учнівського колективів, усуваються виявлені недоліки в роботі, здійснюється реалізація програм стратегічного розвитку навчального закладу.
         Однією з важливих проблем залишається оцінка якості навчально-виховного процесу в цілому та оцінка ефективності управління освітнім процесом зокрема. Запропонована модель передбачає можливість вироблення  своєї системи критеріїв, чинників, за якими можна оцінювати ефективність управлінського процесу, що дасть можливість вносити  відповідні корективи в його організацію.
         Рівень розвитку сучасної освіти вимагає від керівника загальноосвітнього навчального закладу  високорозвинені вміння обирати форми, методи, типи управління педагогічним колективом, ставить серйозні вимоги до його ділових та особистісних якостей, серед яких:
цілеспрямованість та саморозвиток;
-         компетентність;
-         динамічність та самокритичність;
-         управлінська етика;
-         прогностичність та  аналітичність;
-         креативність, здатність до інноваційного пошуку.
-         здатність приймати своєчасне рішення та брати на себе відповідальність за результат діяльності.
Разом з тим, ефективність управлінської діяльності керівника загальноосвітнього навчального закладу характеризується станом реалізації його управлінських функцій, основних аспектів та видів діяльності, ступенем їх впливу на результативність навчально-виховного процесу з урахуванням основних чинників високої якості управління:
1.     Саморозвиток та самовдосконалення керівника у сфері управлінської діяльності.
2.     Стратегічне планування базується на положеннях концепції розвитку школи, висновках аналізу та самоаналізу результатів діяльності.
3.     Річне планування формується на стратегічних засадах розвитку навчального закладу.
4.     Здійснення аналізу і оцінки ефективності реалізації планів, проектів.
5.     Реальне календарне планування враховує усі напрямки діяльності школи та доводиться до відома  усіх рівнів.
6.     У школі практикується створення спільних предметних програм.  Діє спільна виховна програма, у створенні  та реалізації якої беруть участь батьки, вчителі та учні.
7.     Забезпечення професійного розвитку вчителів, методичного супроводу молодих спеціалістів.
8.     Поширення позитивної інформації про заклад (засобами шкільної преси, інформаційних бюлетенів, громадських конференцій, семінарів, контактів з ЗМІ тощо).
9.      Створення повноцінних умов функціонування закладу (безпечні та гігієнічні). Наявність засобів для фізичного, інтелектуального розвитку учнів та педколективу.
10.         Застосування ІКТ-технологій  у навчально-виховному процесі та повсякденному житті.
11.         Забезпечення якості освіти через взаємодію всіх учасників навчально-виховного процесу.
12.         Позитивна оцінка компетентності керівника з боку працівників.

Немає коментарів:

Дописати коментар

Підписатися на: Дописи (Atom)